Які важливі події у політичному й суспільному житті Великої Британії відбулися в ранній Новий час?

1. Парламентські реформи 1832 і 1867 рр.

Політичний устрій Великої Британії базувався на конституційному «Біллі про права», прийнятому ще наприкінці XVII ст. За цим актом тільки парламент був наділений правом ухвалювати або скасовувати закони, установлювати нові податки та розподіляти державний бюджет.

Парламент, до повноважень якого належало формування уряду, складався з двох палат. До верхньої палати — палати лордів — входили представники найзнатніших родин країни. Титул лорда, який успадковувався, могли присвоїти лише король чи королева. Нижню палату — палату громад — обирали голосуванням.

Виборча система країни вже не відповідала ні загальноєвропейським віянням, ні потребам країни. Вади виборчої системи були очевидними: право голосу людини залежало від статі (жінки не допускалися до участі у виборах), місця проживання, доходу, суми сплачених податків тощо. Промислових робітників також не допускали до виборів. Великі промислові міста взагалі могли не мати своїх депутатів у парламенті. Натомість маловідоме містечко, у якому було 2-3 будинки й до 10 виборців, могли представляти в парламенті кілька депутатів.

У суспільстві визріла потреба проведення парламентської реформи. Торі й віги — дві партії країни, що конкурували ще із часу їхнього утворення наприкінці XVII ст., мали різні підходи до системи обрання депутатів до парламенту. Керівники партії торі, що перебувала тоді при владі, були проти парламентської реформи. Проте рядові партійці підтримували ідею внесення змін до виборчого законодавства в інтересах середнього класу.

Перегляньте відеосюжет про будівлю британського парламенту (англ.). Наскільки, на Вашу думку, важливим для сучасних британських парламентарів є те, що вони ухвалюють закони в будівлі Вестмінстерського палацу, у якій парламент Великої Британії засідає з XIII ст.?

Як Ви вважаєте, які переваги чи, можливо, складнощі має проведення засідань у залі, яка за кілька сотень років майже не зазнала змін?

Дж. Гейтер. Засідання палати громад. (Фрагмент). 1833р.

Наприкінці 1830 р. уряд відправили у відставку, і до влади прийшли віги — прихильники реформи. У країні проводилися громадянські акції на підтримку нового виборчого закону. З третьої спроби віги домоглися позитивного голосування за реформу в парламенті, і в 1832 р. король підписав

закон про парламентську реформу, або закон про велику реформу. Це

була перша виборча реформа в країні. Вона полягала в перерозподілі місць у палаті громад парламенту й збільшенні числа виборців.

Прогресивні нововведення і половинчастість парламентської реформи 1832 р.

Прогресивні нововведення	Ознаки половинчастості
• Позбавлено представництва майже сотню містечок і сіл; • натомість десятки великих і середніх міст отримали право обирати своїх депутатів; • створено багато нових виборчих округів (переважно в індустріальних районах); • надано виборче право фермерам та орендарям, які сплачували високу щорічну орендну плату.	• Виборче право не отримали жінки; • деякі малонаселені містечка й селища все ж зберегли привілей обирати своїх депутатів; • зберігався високий майновий ценз, що унеможливлювало обрання представників середнього класу й робітників до парламенту; • більшість депутатів і надалі обирали від сільських округів (хоча понад половину населення проживало в містах).

Парламентська реформа, незважаючи на її половинчастість, мала велике значення. По-перше, вона засвідчила, що під тиском громадської думки в країні можливі політичні зміни. По-друге, кількість виборців майже подвоїлась. По-третє, унаслідок реформи значно посилився вплив палати громад, адже відтепер уряд формувався з представників парламентської більшості. По-четверте, реформа започаткувала поділ у партійному середовищі на лібералів (реформаторів) і консерваторів.

Другу парламентську реформу було проведено в 1867 р. Її прийняття відбувалося в значно спокійнішій обстановці. Право голосу було надано дрібним власникам і кваліфікованим робітникам, однак зберігся майновий ценз — власне помешкання. У результаті реформи кожний другий британець мав право брати участь у виборах. Однак жінки й надалі були позбавлені такого права.

2. Чартизм (чартистський рух)

Перша парламентська реформа не тільки не послабила політичну активність, а навіть збільшила кількість людей, які виступали за подальше реформування політичного устрою країни. В умовах тяжкої праці, низької зарплати й високих цін особливо пожвавився масовий політичний робітничий рух — чартизм. Він виник у середині 1830-х років і був досить активним упродовж наступного десятиліття.

Парламентська реформа — парламентський акт, яким було внесено зміни до виборчої системи Великої Британії.

Чартизм (від англ. charter — хартія, петиція) — перший політично оформлений робітничий рух в Англії. Назва походить від петиції до парламенту, так званої «Народної хартії» (1838), у якій були викладені політичні вимоги чартистів.

Скульптурний комплекс «Голод» у столиці Ірландії м. Дубліні (скульптор Р. Гілеспі). 1997р.

Підтримка чартизму досягла піку за часів економічного спаду й голоду. У великих містах відбувалися масові заворушення і страйки через безробіття, проти скорочення заробітної плати.

У середині століття в Ірландії стався великий картопляний голод, спричинений, на думку одних, політикою британського уряду щодо Ірландії, на думку інших - захворюванням картоплі. Оскільки картопля була основним продуктом харчування населення, то в результаті голоду чверть жителів Ірландії (понад 2 млн осіб) або померла від голоду, або мусила виїхати до сусідніх країн. Ірландці, які прибували до Англії, розповідали про трагічну долю своїх співвітчизників, і це також посилювало соціальне напруження в британському суспільстві.

Вимоги чартистського руху

Щорічні вибори до парламенту

Виборче право для всіх чоловіків, які досягли 21-річного віку

■ Скасування майнового цензу на виборах до парламенту

Таємне голосування

Виборчі округи однакового розміру

Оплата депутатства

Чартисти подали до парламенту три хартії (письмові вимоги), під якими стояли підписи понад 10 млн англійців, проте всі вони були відхилені.

Хартія — назва документів публічно-правового характеру, у яких відображені політичні вимоги соціальних груп і класів.

Використання парових машин у виробництві бавовни прискорювало економічний розвиток Великої Британії. Побудований понад століття тому, цей паровий двигун досі працює на текстильній фабриці «Queens Mill» у м. Бернлі. Фото.

ХХ ст.

Щоразу, коли парламент відмовлявся задовольнити викладені в хартіях вимоги, відбувалися заворушення, які уряд або вгамовував обіцянками, або придушував силою. Велику чартистську петицію 1848 р. планували подати до парламенту після масового мирного мітингу в Лондоні. Уряд відправив кілька тисяч солдатів, але холодного дощового дня на мітинг зібралося не більше двох десятків тисяч чартистів. Відхилення парламентом і цієї (як виявилося, останньої) хартії стало сигналом до згортання чартистського руху.

Та все ж чартисти відіграли важливу історичну роль: на початку ХХ ст. п’ять із шести (за винятком щорічного проведення парламентських виборів) вимог чартистів були задоволені.

3. Перехід до політики вільної торгівлі. Англія — «майстерня світу»

Оскільки індустріальна революція розпочалася саме в Англії, то країна отримала від цього значні переваги. У XVIII ст. Британія досягла піку своєї могутності, перетворившись на світову імперію. За таких умов протекціонізм (тобто політика захисту власних виробників від іноземних конкурентів), що панував у Європі, тільки перешкоджав збуту англійських товарів.

Упродовж XIX ст. в Британії точилася запекла боротьба між прихильниками й противниками протекціонізму. Яскравим проявом протекціонізму були так звані хлібні закони, ухвалені в перші роки XIX ст. Землевласники, які чисельно переважали в парламенті, прагнули захистити свої прибутки через запровадження мита на ввезення хліба з-за кордону. Під час наполеонівських воєн, коли імпорт хліба до Британії припинився, це сприяло розширенню британського землеробства й установленню високих цін на хліб. Фермери, які побоювалися, що відновлення імпорту хліба після завершення війни призведе до зниження цін, намагалися встигнути добре заробити.

Ухвалені парламентом «хлібні закони» дещо пожвавили фермерське господарство, але найбільше від них виграли лендлорди — великі землевласники знатного походження.

У країні розпочалась агітаційна кампанія проти «хлібних законів». У результаті парламент мусив спочатку призупинити на кілька років дію «хлібних законів», а наприкінці 1860-х років їх було остаточно скасовано.

Це стало першим кроком на шляху до вільної торгівлі, або фритредерства. Перехід до фритредерства став перемогою промислової буржуазії над лендлордами.

У 1820 р. купці найбільших британських торгових міст — Лондона, Манчестера й Глазго — подали до палати громад клопотання про скасування всіх мит, тобто про перехід до вільної торгівлі. Це було вигідно для Британії, адже її товари, виготовлені на найсучаснішому обладнанні, були якіснішими й дешевшими за іноземні. Вони швидко розкуповувались як в Англії, так і за її межами, що приносило великі прибутки.

У середині століття спостерігалося значне піднесення британської економіки, що забезпечило Англії право на неформальний статус «майстерні світу». Країна посідала чільне місце за обсягами торгівлі, їй належала майже половина всього торговельного флоту, а зарубіжні капіталовкладення перевищили показники Франції та Німеччини разом узяті. Англійський фунт стерлінгів залишався основною світовою валютою, а Лондон — головним торговельним і фінансовим центром світу. Символом досягнень Британії стала всесвітня виставка промислових товарів у Лондоні, яку відвідали кілька мільйонів людей.

4. Зовнішня та колоніальна політика

Після завершення наполеонівських воєн Велика Британія пильнувала в Європі за тим, щоб ні Франція, ні Пруссія, ні Австрія, ні Росія не зміцніли настільки, щоб якась із них могла порушити рівновагу сил на континенті. Уникаючи підписання ризикованих для себе міжнародних угод і союзів, які могли обмежити свободу її дій чи навіть втягнути у війну, Велика Британія почувалася безпечно.

Розгляньте ілюстрації і поміркуйте, за що агітували автори та розповсюджувачі цих листівок — за протекціонізм чи вільну торгівлю. Які деталі на малюнках допомогли Вам дійти висновку?

Фритредерство (від англ. free trade — вільна торгівля) — відкрита зовнішньоторговельна політика, що передбачає вільний рух товарів і послуг між країнами без торгових бар’єрів, а також невтручання держави в справи приватного бізнесу у власній країні.

У середині століття продовжилося формування Британської колоніальної імперії. Велика Британія закріпила контроль над Індією, Канадою, Австралією та Новою Зеландією. Британці активно проникали до Південної Африки, Китаю та Японії.

Чи варто, на Вашу думку, сприймати наведене висловлення лорда Солсбері як істину? Чиї інтереси відображала ця заява?

«Там, де з’являються влада англійців і англійський вплив, відновлюється мир і порядок, панує процвітання і багатство, і тому перспективу встановлення британського правління підтримують представники кожної раси й кожної віри». Солсбері, англійський лорд (Uzoigwe Y. N. Britain and the Conquest of Africa 1862-1902. — Ann Arbor: University of Michigan press, 1974. — P. 56)

У 1839-1842 рр. відбулася перша англо-китайська «опіумна» війна, спричинена конфіскацією китайською владою опіуму, який англійці нелегально ввозили до Китаю. Велика Британія захопила в ході війни о. Сянган (Гонконг) і здобула перемогу. Згідно з мирним договором Китай був змушений відкрити для торгівлі з іноземцями кілька своїх портів.

Завдяки прибуткам від колоній і наявності потужного торговельного флоту Велика Британія мала змогу активно вивозити гроші за кордон і отримувати від цього надприбутки.

1832 р. — перша парламентська реформа у Великій Британії. 1836-1848 рр. — чартистський рух.

1867 р. — друга парламентська реформа.

Колоніальна імперія — імперія, заснована на експлуатації захоплених н< територій — колоній.

1. Дайте визначення поняття «парламентська реформа». Наскільки нагальним, на Вашу думку, було реформування виборчої системи у Великій Британії? Які соціальні верстви не задовольняла існуюча система виборів до парламенту? Чи вважаєте Ви їхні претензії обґрунтованими? Аргументуйте Вашу точку зору.

2. Коли в 1834 р. в будівлі англійського парламенту сталася пожежа, принцеса Аделаїда зауважила, що це, мовляв, кара Божа за прийняття закону про велику реформу. Що, на Вашу думку, могло не задовольняти представницю королівської династії в парламентській реформі 1832 р.? Чи мав король повноваження заборонити реформу?

3. Охарактеризуйте переваги й недоліки першої та другої парламентських реформ у Великій Британії.

4. Поясніть поняття «чартизм» і «хартія». Як Ви оцінюєте роль чартистського руху в становленні парламентської демократії в Британії?

5. Поясніть поняття «фритредерство». Наскільки, на Вашу думку, був закономірним перехід від протекціонізму до політики вільної торгівлі? У чому полягали переваги політики вільної торгівлі для Великої Британії?

6. «Англія — “майстерня світу”» — це, на Вашу думку, вишукана фраза чи влучна характеристика місця й ролі Великої Британії у світі в середині XIX ст.? Наведіть аргументи на підтвердження Вашої точки зору.

7. Якими були основні напрями зовнішньої та колоніальної політики Великої Британії в середині XIX ст.?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022